Сорокін та Мертон доводили, що філософія, психологія, економіка мають свої уявлення про час, які не вичерпуються поняттям астрономічного часу. Науковці виокремили якісну та релятивну природу часу, який в жодному разі не є нейтрально кількісною шкалою для вимірювання тих чи інших трансформацій. Швидше, час наповнений багатоманітним змістом та є різним для різних суспільств. На ранніх стадіях розвитку суспільства такі проблеми визначаються сезонами полювання, періодами збору врожаю; пізніше – фестивалями, релігійними святами. Відповідно, дати набувають не лише календарного значення, але й культурного. Тут одиниці часу фіксуються ритмом колективного життя та сенс події надає саме його часове оформлення, тобто, знання про специфічні періоди залежить від значення, яке їм надається. Таким чином, соціальний час є, перш за все, якісним, а не просто кількісним феноменом, що виникає з вірувань та звичаїв, спільних для тієї чи іншої групи. Сорокін та Мертон вважали, що суспільство живе за хронологічним часом, де відрізки соціального часу не фіксуються навіть тоді, коли б це було доцільним. Внаслідок цього хронологічний час накладається на більшість формальних людських дій, що призводить до нав'язування механічного виміру людської діяльності. Так, робота, сон і навіть любов набувають просто запрограмованого вигляду, у системі якого немає місця іншим можливостям.

 

 

Про час у П.Сорокіна та Р.Мертона ви можете прочитати:

 

Pitirim A. Sorokin, Merton K. Robert Social time: A methodological and functional analysis // American Journal of Sociology / Pitirim A. Sorokin, K. Robert  Merton. – Volume 42. – Issue 5 (Mar., 1937). – Р. 615-629.