Головна мета Інституту ритмології Євдокії Марченко – вивчення часу, його впливу на мозок людини, і, як наслідок, на наше життя. Саме субстанція часу є головним дослідницьким інтересом ІрлЄМ. Теоретиком та засновником Інституту є Євдокія Дмитрівна Марченко – російський вчений-астроном, якій належить відкриття революційного методу у сфері наукового вивчення часу. Згідно із трактуванням Євдокії Марченко, яка частково опирається на досвід відомого науковця М.А. Козирєва, час – це фізична субстанція. Саме тому дослідницькі програми ІрлЄМ направлені на різноманітні взаємодії з цією субстанцією: результати багаточислених дослідів та вивчень вилилися у методику, яка, без перебільшення, стала проривом у сучасній наукці: вона дає можливість кожній людині спостерігати за своїм часом та управляти ним за власним бажанням.

Свою позицію у питанні трактування часу Інститут ритмології Євдокії Марченко вирішив порівняти з тими концепціями, які існують у класичній та сучасній науці. Директор ІрлЄМ Олена Євгеніївна Старостіна висловилася з цього приводу наступним чином: „Коли я чую словосполучення „проблема часу”, мені завжди стає цікаво: а які ж проблеми можуть бути у часу? Тому що якщо й існують відносно цієї категорії якісь проблеми, то це саме проблема сприйняття часу нами самими”. Логічним продовженням розвитку ІрлЄМ став пошук однодумців у вивченні феномену часу. Саме з цією метою Інститут в Україні ініціював проведення наукового проекту під назвою „Час у дзеркалі науки”.

Спершу проект був всеукраїнським, але його популярність серед широкої наукової громадськості вивела його на міжнародний рівень. Остаточно закріпив міжнародний статус проекту конкурс для студентів і аспірантів, який проводився у червні-листопаді 2011 року та зібрав навколо себе близько сотні молодих дослідників із різних міст України, Росії та Киргизії.

Підсумкам цього Міжнародного молодіжного конкурсу й було присвячено „круглий стіл” на тему „Актуальні аспекти вивчення проблеми часу в гуманітарних науках”, який відбувся нещодавно в Києві. Учасники конкурсу зібралися, щоб обговорити  різноманітні підходи до вивчення часу, поділитися власними ідеями у цьому напрямку і, звичайно, привітати переможців, які отримали заслужені грошові гранти за свої роботи. За словами Олени Старостіної, цей конкурс працює на об’єднання дослідників України та Росії, на підвищення якості цих досліджень та викристалізації наукового середовища з вивчення феномену часу.

Проведення „круглого столу” було також обумовлене необхідністю наукового діалогу – діалогу про трактування проблеми часу. Адже ритмологічний підхід до вивчення часу відрізняється від підходів до цієї проблеми, прийнятих у класичній науковій традиції. Як слід дивитися на час? Розглядати його у фокусі простору? Чи відійти від класичних уявлень та подивитися на проблему з ритмологічної точки зору: час крізь час?

Адже якщо виходити з позицій Інституту ритмології, час – це субстанція. І, як відзначив провідний спеціаліст ІрлЄМ Ігор Олександрович Стрижков, носієм часу є ритм. А ритм – це доцільність унікального й неповторного. „Ми звикли думати,  - стверджує Ігор Олександрович, - що ритм – це коли все повторюється, відтворюється, мультиплікується і т.д. Ми ж, дивлячись крізь призму ритмології, стверджуємо, що ритм як носій часу – навпаки, несе нове, і ці зміни є доцільними”.

Інша сторона проблеми – питання стабільності, точніше, споконвічне прагення людини до неї. Цей аспект сприйняття часу Ігор Олександрович з точки зору ритмології пояснив наступним чином: „Що таке стабільність в уявленні людини? Ми живемо у просторі – певній формі, яка існує безкінечно, і вона є стабільною. А всередині неї змінюються способи буття – форми проявленння всередині цієї стабільності. Саме тому дуже цікаво споглядати у просторове дзеркало. До речі, проект „Час у дзеркалі науки” виправдав свою назву, адже наука – це суто просторова реакція людини на оточуючий світ”.

Доктор філософських наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Миколайович Лой у своєму виступі на „круглому столі” підкреслив, що позиція Інституту ритмології перегукується з одним із основних філософських наукових напрямів – субстанціалізмом. І якщо до недавнього часу у науці панували реляціоністські настрої, які передалися з філософії у фізику, а також у методологію соціально-психологічних наук, то сьогодні спостерігається повернення до субстанціалізму в науці. За словами Анатолія Миколайовича, вимальовується „субстанціалістське обличчя часу”. Це, перш за все, помітно у проблемі, яку можна охарактеризувати як „час і свобода”. „Час – лише маленький проміжок, - відзначає професор, - але він такий безповоротній, що, по суті, позбавляє людину свободи, залишаючи лише ілюзію вибору”. Для ілюстрації Анатолій Миколайович використав хрестоматійний біблійний сюжет: це все одно, як ніби Бог, створивши лише двох людей, сказав Адамові: „Ось тобі Єва, обирай собі дружину”.

Вивчення часу у всіх його проявах – процес не лише захоплюючий, але й необхідний. „В Україні дуже жвавий відгук на цю проблему, відгук не просто суто академічний, - зазначає Олена Старостіна, - на тему часу тут міркують так, ніби це щось дуже дороге та важливе у нашому житті”. Залишається лише висловити надію, що це справді так, що наше суспільство шанує час і знає йому ціну.