Тут поряд із категорією
дійсності, що відкривається нам у сучасному, виникає категорія можливості. Ми
відчуваємо себе володарями нескінченних можливостей. Таким чином, переживання
часу у всіх його напрямках визначає зміст нашого життя
Вільгельм Дільтей. Виникнення герменевтики.
Дільтей тематизував проблему єдності часу як розуміння у
контексті культурно-історичного буття людини. Він відрізняє справжній час від
абстрактного, з яким має справу природознавство: абстрактний час має тільки
кількісні характеристики, тоді як історично-живий – якісні. Так, час постає як
реальність не просто психічна, а швидше історична. Час виступає як
квазісубстанція культурно-історичної реальності. У розумінні Дільтея, один з вимірів часу –
майбутнє – може існувати лише для людини, яка володіє не тільки пам’яттю, а й
діє відповідно до очікувань, бажань, надій, мети. Тому час плине не тільки об’єктивно
всередині нас, але й завдяки нам. Це специфічно людський час, характеристики
якого обумовленні специфічно людським способом життя, який є історичним. З цієї
точки зору неможливо розглядати свідомість як таку, всередині якої плинуть
потоком переживання. Навпаки, свідомість сама активно бере участь у створенні
цього потоку. А споглядати себе людина може не безпосередньо, а тільки шляхом
споглядання іншого. Внутрішній досвід не може дати достатніх можливостей
усвідомити власну індивідуальність. Тільки у порівнянні себе самої з іншими
людина забуває досвід щодо індивідуального в собі, усвідомлюючи насамперед те,
що відрізняє її від іншого.
Про час у В.Дільтея ви можете прочитати:
Дільтей В. Виникнення герменевтики. Додатки з рукописів //
Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки: Хрестоматія / Міжнародний фонд
"Відродження" / [С. Л. Удовік (ред.), В. В. Лях (упоряд.), В. С.
Пазенок (упоряд.)]. / Вільгельм Дільтей. – К. : Ваклер, 1996.
