Те,
що відбулося до, і те, що трапилося потім, формують смисловий горизонт оповіді,
але тільки завдяки тій обставині, що історичний досвід усього того, що формує
подію, завжди неминуче занурений у процес послідовного розгортання часу
Райнгарт Козеллек. Минуле майбутнє.
Про семантику історичного часу.
Козеллек на основі категорій теорії історичного часу Ф.
Броделя аналізував теоретичні засади минулого. Він виокремив «довго -, середньо
- та короткотривалі» часові відрізки, в межах яких відбуваються події і
формуються здатні до повторення структури. Під «структурою» вчений розумів
тривалість у часі, більшу сталість, зміну протягом довших періодів часу.
Якщо події, які відбуваються та стають
надбанням досвіду певних суб’єктів, є короткотривалими у часі, то структури
– надсуб’єктивні та довготривалі. Зміни
середньої тривалості, що відбуваються у структурах, набувають емпіричної
тривалості лише тоді, коли у часовому вимірі вони не виходять за межі
колективної пам’яті покоління. Константні структури та миттєві події є взаємозалежними, але
не розчиняються одна в одній, оскільки структури формують умови для перебігу
подій, а події дають можливість розпізнати та проаналізувати самі структури –
тобто відбувається перехрещення подій та структур. З іншого боку, тривалі чи
менш тривалі, проте довгострокові структури є умовою можливих подій. Для того,
щоб певна подія могла відбутися у трьохкратному ритмі, необхідне, наприклад:
існування форм правління, певний технічний рівень, опанування природних реалій,
прозоре становище стосовно певної ситуації тощо - тобто тих структур, які
належать до події, вливаються до неї та зумовлюють її.
Про час у Р.Козеллека ви можете прочитати:
Козеллек Р. Минуле
майбутнє. Про семантику історичного часу / Райнгард Козеллек; [пер. з
нім. Володимир Швед]. – К.: Дух і літера, 2005.