Грюнбаум доводив, що з самого початку хибним є ототожнення односпрямованості часу вперед (стріла часу) зі становленням як руху теперішнього вперед. Із даного ототожнення і з’являється хибне твердження, що становлення є незворотним процесом. Дану проблему дослідник вирішив наступним чином: якщо припустити, що події інваріантно упорядковані відносно всіх інерційних систем за допомогою відношення «між», яке характеризує положення точок на евклідовій прямій, де з будь-яких трьох елементів лише один може знаходитись між двома іншими, то це відношення «між» є часовим, а не просторовим: оскільки воно інваріантно пов’язує події, що належать до кожної індивідуальної світової лінії відносно всіх інерційних систем, у той час як жодне подібне просторове відношення «між» не є інваріантним. Таким чином, будь-які дві події на одній з цих ліній можуть створити два протилежні визначення смислів часу. Одному з визначень можна приписати зростаюче значення координат, іншому – спадаюче, але в даному випадку не суттєво, якому із визначень приписуватиметься зростаюче значення. Суттєвим є часове положення подій, що знаходяться «між» часовими координатами. Та якщо ці координати можна визначити як «початковий стан» і «кінцевий стан», «до» і «після», то, таким чином, припущення, що події, які належать до кожної світової лінії, упорядковуються абстрактним евклідовим часовим відношенням «між», не передбачають існування процесів незворотного типу, але допускають, що процеси будь-яких типів є зворотними. Грюнбаум відрізняв поняття становлення від простої послідовності фізичних подій. У становленні процеси можуть бути як зворотними так і незворотними, оскільки становлення залежить від свідомості та не є односпрямованим процесом на просторово-часовій евклідовій прямій.

 

 

Про часу у А.Грюнбаума ви можете прочитати:

 

Грюнбаум А. Философские проблемы пространства и времени / А. Грюнбаум; [пер. с англ. Ю.Б.Молчанова]. – М.: Едиториал УРСС, 2003.