Время в зеркале науки
Червень 2
 
Мудріший за все - час,
бо він розкриває все
 
Фалес 

Георг Зіммель (1858 – 1918 рр.)


Час є, можливо, абстрактною формою усвідомлення того, чим є життя у невиразній, лише безпосередній конкретності, що переживається. Оскільки лише життя з позачасової точки теперішнього за двома напрямками трансцендує будь-яку дійсність і тим самим реалізує часову тривалість, тобто сам час
 
Георг Зіммель. Проблема історичного часу.
 
Зіммель розвивав вчення про кванти смислу, що мають свої «пороги зменшення»: неможливо нескінченно ділити історичні події на миттєві картини, оскільки зникне сама індивідуальність явища. Та навпаки, підіймаючи одиничні елементи подій з їх описової конкретності, ми дозволяємо їм ущільнюватися, тяжіти до власного центру, відтворюючи тим самим реальне утворення більш високого рівня, поєднуючи їх. Відповідно, неперервність зв’язків елементів зберігається за рахунок інтерполяції, завдяки якій ідея живого неперервного процесу заповнює «порожнини». Таким чином, Зіммель аналізував події, що беруть участь у розвитку соціальних форм, з точки зору історичного підходу. При цьому філософ використовував герменевтичний підхід до часу, в якому присутній саме рефлексивний, але не лінійний чи циклічний погляд на час, в якому минуле та майбутнє діють у теперішньому, що надає їм сенс.
 
 
Про час у Г.Зіммеля ви можете прочитати:
 
Зиммель Г. Проблема исторического времени. // Избранное. В 2-х т. / Г. Зиммель. – М.: Юрист, 1996. – (Лики культуры). – Т.1: Философия культуры. – М.: Юрист, 1996.