Аналізуючи проблему часу, Анісов виокремлює його фундаментальні властивості, достроково визнаючи час за об’єктивний феномен. Перша властивість часу полягає у його здатності до упорядкування. Час, таким чином, створює суворе відношення порядку «раніше, ніж», що доповнене окремими відношеннями одночасності, симетричності, еквівалентності. Другою фундаментальною властивістю часу є унікальні індивідуалізовані події. Послідовності таких подій утворюють історію, що відповідає певній сфері реальності. Кількісне розрізнення подій на минуле, теперішнє та майбутнє є третьою фундаментальною властивістю часу. Відповідно, течія часу складає четверту властивість. Її значення полягає у тому, що подія майбутнього стає подією теперішнього, подія теперішнього - подією минулого, а подія минулого - подіями ще більш віддаленого минулого. Але це зовсім не означає, що час необхідно поділяти на об’єктивний чи суб’єктивний. Всі процеси відбуваються у часі, окрім самого часу, тому зайвим є «примноження сутностей без необхідності». З цим пов’язана п’ята фундаментальна властивість часу – його універсальність.  А оскільки минуле неможливо повернути, навіть якщо ми звертаємось до минулих подій у нашій уяві, це лише будуть копії минулих подій, то ми маємо справу з незворотністю часу – його шостою фундаментальною властивістю. Минуле не можливо повернути, майбутнє – визначити, воно принципово нефіксоване (сьома властивість). Теперішньому, поки воно існує, відповідає своє минуле та своє майбутнє. Коли теперішнє відходить у минуле, один з моментів минулого майбутнього стане теперішнім. Час змінюється як по відношенню до подій, що його складають, так і по відношенню до його предикатних характеристик й елементів його структури. Вся структура разом з тривалим теперішнім та відповідними йому минулим та майбутнім у Анісова отримує назву метамоменту, що і є восьмою фундаментальною властивістю часу. 

 

 

Про час у Анісова ви можете прочитати: